-Всі люди колись були школярами, ми - вчимося зараз. Хтось не надто себе перевантажує здобуттям знань, а хтось наполегливо вчиться. Але я певна: за шкільні роки кожному зустрічається людина, яку ти згадуватимеш усе своє життя, предмет якої ти завжди намагаєшся вивчити краще. Твій улюблений вчитель. ..Чудово, якщо таких кілька. І шкода тих людей, у яких згадка про школу не викликає ніяких позитивних емоцій. Адже насправді це найкращі, найбільш веселі і безтурботні роки. Свої найкращі спогадия завжди буду пов’язувати з іменем Марії Василівни Дубей. Моя перша вчителька не тільки вчила нас писати й рахувати. Вона гралася з нами. Інколи й не зрозумієш: чи то було пояснення теми уроку чи гра, зате запам’ятовувалось міцно-міцно. Вона завжди посміхалася і готова була слухати нас, допомагати. Я щиро вдячна своїй першій вчительці . З святом, Маріє Василівно!
Андріана САБОВ.
Взагалі – то, я не дуже люблю школу, як, напевне, й багато моїх однолітків. Але вибору в нас немає. Куди ж сьогодні без освіти… У кожного з нас є якісь предмети, які любиш, є такі, які просто опановуєш, бо так треба. А ще дуже багато залежить від учителя. Якщо уроки нудні, нецікаві, та ще й постійно треба відповідати, то такий предмет полюбити навряд чи вийде. Але мені пощастило. Зарубіжну літературу прийшла викладати Оксана Віталіївна. Добра, привітна і, в той же час, вимоглива. З будь-яких ситуацій, що виникали під час уроку, вона вміла вийти з хорошим настроєм. Коли учні відволікалися або починали шуміти, вона якоюсь фразою або жартом розряджала атмосферу . Оксана Віталіївна буквально іскрила позитивними емоціями. Історії з книг вона вміла повернути так, що здавалося, це відбувається тут, поряд з нами. Саме завдяки їй, тому інтересу, який розбудила в мені ця вчителька , я стала читати книги, шукати цікаві новинки. На жаль, рік тому нашої вчительки не стало, підступна хвороба перемогла. Якби була в мене можливість, я б сьогодні подякувала Оксані Віталіївні за її цікаві уроки, за любов до учнів, за небайдужість…
Ангеліна Гриценко.
--------День вчителя – свято особливе. Адже у кожного в житті є вчитель, той, хто найбільше дав тобі знань, чи любові, поваги, життєвого досвіду, гарних спогадів. Пам’ятаю, якось на святі з нагоди Дня вчителя, наш суворий фізрук згадував різні цікаві випадки, які траплялись з ним під час служби в армії, а вчителька історії танцювала з моїм однокласником. Вони ніби забули свої ролі « суворих педагогів» і стали звичайними знайомими. Ми ж стали на їх місце, під час дня самоврядування приміряли на себе роль вчителів...
Але найперші , найвитриваліші і найтерплячіші вчителі, то наші батьки. Перші кроки, перші слова, перші букви… Добре, якщо в подальшому житті – в школі, вузі зустрінеш таких же – небайдужих, терплячих.»Вчителем не може стати будь-хто,- переконана моя мама. Тільки той, хто любить дітей, зможе зацікавити їх своїм предметом, знайти ключик до дитячих душ». Сьогодні мій низький уклін і найкращі побажання усім, хто щедро ділиться своїми знаннями і мудрістю, хто з честю носить звання Вчитель.
Василина МЛАВЕЦЬ.
…У шкільному коридорі багато дверей. На одних з них табличка – «1-Б». Маленька, перелякана, переступаючи поріг, я не усвідомлювала, що то нова сходинка мого життя. Жінка, яку я побачила, усміхалася і покликала : «Заходь, сміливіше». Це була моя перша вчителька Агнета Михайлівна. Спогади про неї грітимуть мене усе життя. Завжди згадую її посмішку, уважний погляд. У неї було таке кучеряве волосся, що хотілося доторкнутися і відчути чи воно насправді таке шовковисте й гладеньке, як виглядає.Агнета Михайлівна поблажливо ставилася до наших витівок і любила, як рідних. Звичайно, сердитись вона вміла також. Зазвичай це було тоді, коли ми вже дуже сильно «старалися», але сердилась недовго.
Наша перша вчителька навчила нас не тільки базових знань, а дала багато уроків на майбутнє. Вже в перших класах я зрозуміла, що люди і ,звичайно, діти мають поважати одне одного , при потребі – допомагати. Вчителька не стомлювалася пояснювати доти, поки ми не зрозуміли суть матеріалу. Я завжди зверталася до неї за порадою щодо вибору цікавої книжки. Разом з Агнетою Михайлівною ми відзначали дні народження, готували вітання імениннику, а потім чаювали з солодощами. Ми не тільки сиділи в класі за партами зі своїми книжками й зошитами, а ходили на екскурсії, на театральні спектаклі, просто на прогулянки у парк. Якось влітку з«їздили всім класом у Львів. А взимку з нетерпінням чекали першого густого снігу , щоб разом з вчителькою зліпити сніговика.
Агнета Михайлівна раділа, як і ми, кидалася сніжками. Вона взагалі раділа кожному нашому успіху, чи то гарно вивченому віршу, чи правильно написаному твору. Я вдячна їй за науку, терпіння, за слушні поради, за порозуміння, за ці яскраві спогади…
Аліна КРАСНОВСЬКА.
-------Професія вчителя – одна з найвідповідальніших. У руках педагогів - майбутнє держави. Адже у кожного лікаря, юриста,офіцера чи державногослужбовця, як і у кожного робітника, людини будь-якої професії були вчителі: різні за характером, за умінням пояснювати, за ставленням до нас, дітей.
Свій перший урок з української мови у п’ятому класі я пам’ятатиму, напевне, завжди. Неля Михайлівна була чомусь дуже сердита, мала поганий настрій. Тепер розумію, що «посприяти» цьому могли школярі, а тоді подумалось, що з таким вчителем буде важко. На щастя, я помилялась. Наша філологиня виявилась дуже милою і привітною, чудовим знавцем нашої рідної мови. Вона чітко і дохідливо пояснює, з повагою ставиться до учнів. Я завжди з радістю чекаю урок української.
Аліна САБОВ.
Андріана САБОВ.
Взагалі – то, я не дуже люблю школу, як, напевне, й багато моїх однолітків. Але вибору в нас немає. Куди ж сьогодні без освіти… У кожного з нас є якісь предмети, які любиш, є такі, які просто опановуєш, бо так треба. А ще дуже багато залежить від учителя. Якщо уроки нудні, нецікаві, та ще й постійно треба відповідати, то такий предмет полюбити навряд чи вийде. Але мені пощастило. Зарубіжну літературу прийшла викладати Оксана Віталіївна. Добра, привітна і, в той же час, вимоглива. З будь-яких ситуацій, що виникали під час уроку, вона вміла вийти з хорошим настроєм. Коли учні відволікалися або починали шуміти, вона якоюсь фразою або жартом розряджала атмосферу . Оксана Віталіївна буквально іскрила позитивними емоціями. Історії з книг вона вміла повернути так, що здавалося, це відбувається тут, поряд з нами. Саме завдяки їй, тому інтересу, який розбудила в мені ця вчителька , я стала читати книги, шукати цікаві новинки. На жаль, рік тому нашої вчительки не стало, підступна хвороба перемогла. Якби була в мене можливість, я б сьогодні подякувала Оксані Віталіївні за її цікаві уроки, за любов до учнів, за небайдужість…
Ангеліна Гриценко.
--------День вчителя – свято особливе. Адже у кожного в житті є вчитель, той, хто найбільше дав тобі знань, чи любові, поваги, життєвого досвіду, гарних спогадів. Пам’ятаю, якось на святі з нагоди Дня вчителя, наш суворий фізрук згадував різні цікаві випадки, які траплялись з ним під час служби в армії, а вчителька історії танцювала з моїм однокласником. Вони ніби забули свої ролі « суворих педагогів» і стали звичайними знайомими. Ми ж стали на їх місце, під час дня самоврядування приміряли на себе роль вчителів...
Але найперші , найвитриваліші і найтерплячіші вчителі, то наші батьки. Перші кроки, перші слова, перші букви… Добре, якщо в подальшому житті – в школі, вузі зустрінеш таких же – небайдужих, терплячих.»Вчителем не може стати будь-хто,- переконана моя мама. Тільки той, хто любить дітей, зможе зацікавити їх своїм предметом, знайти ключик до дитячих душ». Сьогодні мій низький уклін і найкращі побажання усім, хто щедро ділиться своїми знаннями і мудрістю, хто з честю носить звання Вчитель.
Василина МЛАВЕЦЬ.
…У шкільному коридорі багато дверей. На одних з них табличка – «1-Б». Маленька, перелякана, переступаючи поріг, я не усвідомлювала, що то нова сходинка мого життя. Жінка, яку я побачила, усміхалася і покликала : «Заходь, сміливіше». Це була моя перша вчителька Агнета Михайлівна. Спогади про неї грітимуть мене усе життя. Завжди згадую її посмішку, уважний погляд. У неї було таке кучеряве волосся, що хотілося доторкнутися і відчути чи воно насправді таке шовковисте й гладеньке, як виглядає.Агнета Михайлівна поблажливо ставилася до наших витівок і любила, як рідних. Звичайно, сердитись вона вміла також. Зазвичай це було тоді, коли ми вже дуже сильно «старалися», але сердилась недовго.
Наша перша вчителька навчила нас не тільки базових знань, а дала багато уроків на майбутнє. Вже в перших класах я зрозуміла, що люди і ,звичайно, діти мають поважати одне одного , при потребі – допомагати. Вчителька не стомлювалася пояснювати доти, поки ми не зрозуміли суть матеріалу. Я завжди зверталася до неї за порадою щодо вибору цікавої книжки. Разом з Агнетою Михайлівною ми відзначали дні народження, готували вітання імениннику, а потім чаювали з солодощами. Ми не тільки сиділи в класі за партами зі своїми книжками й зошитами, а ходили на екскурсії, на театральні спектаклі, просто на прогулянки у парк. Якось влітку з«їздили всім класом у Львів. А взимку з нетерпінням чекали першого густого снігу , щоб разом з вчителькою зліпити сніговика.
Агнета Михайлівна раділа, як і ми, кидалася сніжками. Вона взагалі раділа кожному нашому успіху, чи то гарно вивченому віршу, чи правильно написаному твору. Я вдячна їй за науку, терпіння, за слушні поради, за порозуміння, за ці яскраві спогади…
Аліна КРАСНОВСЬКА.
-------Професія вчителя – одна з найвідповідальніших. У руках педагогів - майбутнє держави. Адже у кожного лікаря, юриста,офіцера чи державногослужбовця, як і у кожного робітника, людини будь-якої професії були вчителі: різні за характером, за умінням пояснювати, за ставленням до нас, дітей.
Свій перший урок з української мови у п’ятому класі я пам’ятатиму, напевне, завжди. Неля Михайлівна була чомусь дуже сердита, мала поганий настрій. Тепер розумію, що «посприяти» цьому могли школярі, а тоді подумалось, що з таким вчителем буде важко. На щастя, я помилялась. Наша філологиня виявилась дуже милою і привітною, чудовим знавцем нашої рідної мови. Вона чітко і дохідливо пояснює, з повагою ставиться до учнів. Я завжди з радістю чекаю урок української.
Аліна САБОВ.